Триколісний віз реформ [Урядовий кур’єр, 10.02.2017]

Триколісний віз реформ [Урядовий кур’єр, 10.02.2017]

«Триколісний віз реформ»

10 лютого
Маленька статистика великого міста. Торік на виїзному засіданні постійної комісії Київради з питань торгівлі, підприємництва та регуляторної політики, що відбулося в Київському національному університеті технологій та дизайну, констатували кричущі факти. Зокрема, з 4,5 мільярда гривень, які витрачає столична влада на закупівлю промислової продукції, у Києві її виробляють лише на один мільярд. Отже, столиця втрачає робочі місця, податки, зрештою перспективу інноваційного розвитку. Чи не найбільше в легкій промисловості. Адже частка її виробництва зменшилася за останні роки в десять разів, а кількість працюючих — у п’ять.

Чому проблему депутати обговорювали саме в Київському національному університеті технологій та дизайну? Бо саме він за 86 років роботи був і залишається не лише навчальним закладом, а й своєрідною науково-дослідною базою легкої промисловості, ядром кластерних інновацій і бізнес-товариства столиці. У 2016 році університет за участю провідних підприємств галузі ініціював створення в Києві освітнього інвестиційно-технологічного кластеру легкої промисловості.

Як пояснює ректор цього вишу Іван Грищенко, кластер — це «співпраця науки, бізнесу і влади. Приміром, у США більше половини підприємств працюють на кластерних засадах. Наше об’єднання — перше в столиці. Ми впевнені в його дієвості». Слово підкріплене ділом. Кластер запропонував шість науково-інвестиційних проектів. Спрямовані вони на забезпечення енергоефективності у виробництві товарів легкої промисловості. Йдеться про виробництво взуття для дошкільнят і товарів спеціального призначення, засобів індивідуального захисту для поліції, шкільної форми тощо.

І це не проекти, а реальні напрацювання, втілені в життя і продемонстровані на кількох виставках. Вони використовуються для підвищення обороноздатності нашої армії, яка захищає нас у зоні АТО на сході. Оглянувши продукцію перед засіданням комісії, депутати були в захваті. Оригінально, надійно, за доступними цінами, не поступається зарубіжним аналогам. Звичайно, після такої оцінки ухвалили рішення всіляко сприяти забезпеченню потреб комунальних підприємств КМДА продукцією учасників кластеру.

Головне тепер, наголошували депутати, реальна робота. Ще раніше Київський міський голова Віталій Кличко заявив, що кластер об’єднує всіх для піднесення галузі. Здавалося б, після таких заяв робота закипить. Але кипить вона лише в ініціаторів. Підтримки влади, заявляють в один голос виробничники, поки що не відчувають. Віз реформ тягнуть науковці, промисловці й підприємці. Влада, яка мала б підставити до нього четверте колесо, годує обіцянками.

Але чому? Зважмо, що ініціатори кластеру на блюдечку піднесли владі шлях розв’язання проблеми. І найголовніше, плідно працюють на ньому. Залучаючи владу, вони хотіли активізувати роботу. Можна сказати, що учасники кластеру прагнуть допомогти владі впоратися зі своїми завданнями. Адже насамперед влада має дбати про розвиток міста, ефективне використання коштів.

Учасники кластеру не просили й не просять якихось пільг. Вони пропонують використовувати бюджетні кошти так, щоб вони працювали на підтримку не закордонного, а власного виробника. Одне із завдань кластеру, за словами гендиректора ПАТ «Чинбар» Віктора Ліщука, повернути втрачений ринок. Але підприємства столиці поставлені в неоднакові умови з імпортерами і посередниками, тож вітчизняні виробники зазначають, що їх просто не допускають на ринок.

Депутати цю проблему обіцяли розв’язати. Запевняли, що подбають про забезпечення місць для реалізації продукції столичних підприємств за соціальними цінами. Чому ж захоплення від побаченого на виставках, палкі запевнення в підтримці обернулися мильною булькою? Звісно, аргументи для виправдання буде знайдено. Але кому від того користь? Однозначно виробникам закордонної продукції, які господарюють на нашому ринку. І, звичайно, тим, хто їм у цьому сприяє. Час доводить, що ініціативу знизу влада сприйняла формально. Схоже, обіцяльники працюють на момент, який слід використати для підтримки власного іміджу.

На відміну від них, науковці й виробничники вболівають за справу, бо це — їхнє життя. І наше теж, бо мільярди, які витрачає Київ для закупівлі зарубіжної продукції, могли б не збіднювати, а збагачувати столицю. Зважмо ще на одне. Йдеться про освітній кластер. До роботи в ньому залучають науковців і студентів університету. Так підтримують і стимулюють інноваційну спрямованість освітнього процесу, його практичну націленість. Виходить, влада не лише збіднює сьогодення, а й не сприяє розвитку майбутнього. Своє колесо під віз реформ вона не поспішає прилаштовувати. Ентузіасти тягнуть його на трьох колесах. Звідси й темпи.

Микола ПЕТРУШЕНКО
для «Урядового кур’єра»

При копіюванні даної статті посилання на джерело обов’язкове: http://www.ukurier.gov.ua